Эй, мэн, сейчас я расскажу тебе историю, что просто мозг вынесет, а твое воображение полетит куда-то далеко. Окей, давай начинать!
Вот как-то раз я решил сделать свою жизнь ярче и интереснее. Ну, ты знаешь, мэн, шишки марихуаны – это настоящий приключенческий фильм в реальности, где ты главный герой. Я лазил по интернету, искорка в глазах, ища место для закладки. Аналоги, протёртые страницы, но страсти не утихали. И тут засветилась информация о специальном месте, где мацанки великолепны, а расцветки всегда на высоте.
Я схватил свой деньги и бегом направился к перекрёстку, где встретил моего друга по цветочкам Андрея. Мы еще со школы подрабатываем таким образом. Это всегда мясо, если правильно подойти. Хи-хи! Он смотрел на меня так, будто я спросил его про герыч. Он сказал: «Знаю я местечко, где бошечки – это просто шик!»
Мы двигаемся на его стареньком скутере. Ветер в лицо, свобода, чувство нарастающего отходняка перед зловещим приключением. Подъезжаем к тому месту, и я уже смело готов кататься на этой волне.
Входим в подъезд, и проходя мимо нескольких комнат, услышали тусовку. Вот оно, наше место! Зашли, и там все на высоте. Бит, грабильщики и те, кто всегда готов снять квартиру. Словно в паутине, окруженной музыкой, мы искали наше счастье. В одном из уголков на столе стояли чудесные зеленые пчелки – это были искомые мною шишки!
Я взял свои деньги, и договорился с местным дилером. Он достал пчелку, а я ощутил адреналин, который начал накатывать на меня. Буквально курю деньги. «Цена такая, дуралей, и как всегда вставил свою иголку, чтобы удовольствие было сильнее», - подумал я.
Ну что, мэн? Помнишь, как я говорил о своём воображении? Вспомни, как я говорил о серфинге! Теперь представь, я выбегаю на улицу, держась за свою долю радости. Голубое небо, солнце, которое сияет своими последними лучами. А я, на подъёме моего отходняка, готов взорваться встречной силой стихии!
Нам надо доехать до места, где можно оттянуться на полную. Андрей на скутере, а я сзади с пакетом, которому суждено стать частью этой потрясающей истории. И вот мы на пляже, где волны безумно вздымаются и зовут меня! Я чувствую, что нахожусь на пике раздолья, и теперь все зависит только от меня и того, как я справлюсь с этим братским союзом сурфинга и горячих шишек.
Андрей не на шутку взволнован, он сам любит адреналин. Мы стоим на берегу и смотрим на море, словно встречаемся со своим старым другом. Ветер, несущий на себе запах горячей планеты, и волны, бьющие по камням. Я надеваю свой влажный костюм, пристёгиваю ремни и спускаюсь к воде, как внеся в мир свободы.
И вот она, радость и восторг, когда я катаюсь на серфе. Волна громоздится надо мной, и я встречаю её с улыбкой на лице. Это ничто по сравнению с тем, что чувствую я внутри себя. Адреналин, который пробирает каждую клеточку моего тела, искупает меня в океане счастья.
Я ощущаю, как моя душа и моё тело взлетели ввысь, словно птица, и смешались с бескрайним равнодушием небес. Каждая новая волна приносит с собой новые эмоции, новые ощущения, и я в них погружаюсь, словно в раю. Это, мэн, чувство свободы, которое я никогда не забуду, и которое зажигает во мне огонь страсти и вдохновения.
И вот, после нескольких часов на серфе, я выходит на сушу, уставший и счастливый. Андрей встречает меня широкой улыбкой и поднимает мне «пятерку». Мы смотрим на закат, который пропитался золотом и рисует на небе картины, которые никогда не повторятся. И я знаю, что все было того стоило, все эти герычи и отходняки, чтобы прочувствовать этот момент.
Таким вот образом прошёл мой незабываемый день. Братцы, я теперь понимаю, что наркотики – это не сокровище. Нет, ты знаешь, это лишь промежуточная станция в нашей жизни. Есть такое понятие, что ты на самом деле должен искать – это настоящая любовь, настоящая свобода. Главное – это найти себя, мэн, и позволить этой судьбе расцвести во всем своем блеске, так же, как закладки на листовках и песни в голове.
Помни, мэн, наша жизнь – это наша драгоценная закладка в этой безумной книге ничего.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |